|
У Несвічах нового настоятеля дуже поважали і щиро сумували, коли він в 1959 році перейшов до іншої парафії. Адже з ним пережили складні часи – у 1943 році нацисти прагнули конфіскувати церковні дзвони на переплавку для потреб армії. Та при допомозі Андрія Нероди та місцевих патріотів дзвін вдалося врятувати – його закопали прямо в дзвінниці, оскільки був дуже важкий, і без крана зняти і перевезти в інше місце його було неможливо. Після війни дзвін було встановлено на попереднє місце. Таємниця схованки довгий час була невідомою, і лише в 2021 році її розкрив колишній церковний клірик Мефодій Карпюк, який останім часом проживав у місті Тернополі. Весною 1944 року, коли ішли бої за звільнення села, Свято-Михайлівський храм зазнав бомбарду¬вання – німецький літак скинув над ним 2 бомби. Під час нальоту Андрій Нерода закликав парафіян не покидати храм, і сталося диво – бомби вибухнули зовсім недалеко, але ніякої шкоди нікому не завдали. На жаль, документів періоду 1941–1944 років надзвичайно мало, тому інформація про функціонування церкви в цей час досить обмежена. Після визволення села від нацистів у 1944 році на Волині відновлюється панування РПЦ. Андрій Нерода залишається в Несвічах, але в 1959 році переходить на іншу парафію. З цього моменту в селі було багато нових насто¬ятелів, усі вони хотіли перевести богослужіння на церковнослов’янську мову, але через опір селян це вдавалося лише частково. Прагнення несвічан мати українську церкву мали можливість реалізуватися в 1994 році, коли активісти ініціювали перехід до складу Київського патріархату. З ініціативи Степана Єдинака, Іполита Байбули, Ольги Кучеренко, Лідії Кониш-Рабан, Михайла Шадловського 3 вересня 1994 року в приміщенні будинку культури відбулися збори жителів села, на яких головою було обрано Степана Єдинака, секретарем Світлану Байбулу. У результаті після підрахунку підписів, зібраних активістами, оголосили результати: за перехід до Київського патріархату 474, проти 2, відмовилися визначатися 75. Волинська обласна рада видала свідоцтво № 812 від 27 лютого 1995 року про реєстрацію релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату. Проте згодом колишні комуністи переагітували частину несвічан та не дозволили передати храм. Не бажаючи розпалювати конфлікт у громаді та не маючи можливості проводити богослужіння в іншому приміщенні, активісти утрималися від загострення ситуації. Проте через 24 роки вона кардинально змінилася. Окупація Криму, Донецька, Луганська, регулярні повідомлення про поранених та загиблих – усе це сприяло зміні свідомості людей. У березні 2019 року відбулися збори несвічан, які були скликані на основі зібраних активістами Андрієм Моргуном, Ростиславом Байбулою, Сергієм Міщанчуком підписів. Переважна більшість присутніх проголосувала за перехід до кліру ПЦУ, і вже 18 березня 2019 року було отримано свідоцтво про реєстрацію громади. Свято-Михайлівський храм остаточно став українським, не лише за назвою, але й по суті. Священник Сергій Мельничук – колишній учасник бойових дій, капелан при військовому госпіталі в м. Луцьку. Під час першої мобілізації в 2014 році добровольцем пішов до ЗСУ, служив у складі 51ОМБр, брав участь у боях за взяття Савур Могили в складі БТГр «Колос». У 2015 році поступив у ВПБА УПЦ КП та Східноєвропейський університет, в 2017 році отримав ступінь магістра богослів’я, став співзасновником ГО «Криївка Волині». Надає психологічну допомогу демобілізованим військовослужбовцям, їхнім сім’ям, родинам загиблих. Велику увагу приділяє вихованню молоді, зокрема при храмі функціонує недільна школа, отець Сергій постійно організовує патріотичні заходи. Щорічно в селі проводяться відзначення Дня Захисника, Дня української армії. Отець Сергій нагороджений відзнакою президента «За участь в антитерористичній операції», Патріаршою медаллю «За жертовність і любов до України», медалями «За відвагу», «За оборону рідної держави», «Учасник АТО», подякою від луцького міського голови. При храмі функціонує новий хор, який очолює регент Зінаїда Михальчук. Своїм співом радують прихожан Гнатюк Дмитро, Мельничук Михайло, Гонтар Микола, Грабаровський Ростислав, Міщанчук Сергій, Чайка Кіра, Вербіцька Вікторя, Сусь Людмила, Кустарник Зося, Байбула Світлана, Міщанчук Ганна, Міщанчук Надія. Активісти Моргун Андрій, Мацай Сергій, Гринюк Руслан, Кубов Петро, Левчук Іван, Кучера Володимир, Стефановська Тетяна, Моргун Валентина, Байбула Ростислав, Леонова Ганна, Романець Віра, Байбула Володимир багато зусиль докладають для утримання храму в чистоті, ремонтують та прикрашають його. Парафіяни займаються волонтерською допомогою ЗСУ, учні школи пишуть листи воїнам та виготовляють сувеніри. Педагогічний колектив гімназії с. Несвіч активно бере участь у всіх вищеперерахованих заходах. Така діяльність дає надію, що молоде покоління несвічан буде справжніми патріотами та християнами, зростатиме духовно, а храм стоятиме ще сотні років і служитиме парафіянам. Висновки. Дослідження минулого Свято-Михайлівської церкви дозволило отримати значну інформацію з історії села Несвіч. Адже в кінці XVIII – першій половині XIX ст. церква відігравала важливу роль у суспільному житті. Духовенство вело реєстрацію народжень, шлюбів, померлих, збирало статистичні дані. Часто метричні книги та клірові відомості чи не єдині документальні джерела того чи іншого населено пункту. У ході опрацювання нау¬кової проблеми була зібрана статистична інформація по чисельність селянських дворів, соціальний стан та кількість жителів за статтю. Спостерігалася динаміка зростання та скорочення чисельності населення у зв’язку з епідеміями кору, дифтерії, а також через війни та інші соціальні конфлікти. Було вивчено майновий стан місцевого духовенства, земельні відносини між церквою та державними установами в різні історичні періоди. Досліджено професійний шлях та заслуги священників, особливо Тимофія Голдаєвича, Олександра Родкевича, Олександра Волошинського, Олександра Зуммера. Зроблена спроба простежити шлях парафіян села Несвіч до української помісної церкви, зростання їхньої свідомості та патріотизму. Робота над проблемою ще не закінчена і має значні перспективи. Адже поки не дослі¬джені обставини будівництва храму,події церковного життя 1771–1790 рр., Першої та Другої світової війни, та лише частково опрацьований період з 1959 по 1992 рік. Також значний інтерес для дослідження становить пошук документів з історії попередніх храмів, які були в селі Несвіч. Сподіваємося, що пошукова робота дозволить виявити інші невідомі сторінки історії села та діяльності місцевого духовенства.146 Юрій Байбула Список джерел і літератури: 1. Борщевич В. Волинський пом’яник. Рівне, 2004. 408 с. 2. Волинські єпархіальні відомості 1886. № 20. С.554. 3. Волинські єпархіальні відомості. 1896. № 7. С. 280–281. 4. Волинські єпархіальні відомості 1891. №12. С. 246. 5. Волинські єпархіальні відомості 1900. № 27. С. 627–628. 6. Волинські єпархіальні відомості, 1906. № 9–10. С. 157–158. 7. Волинські єпархіальні відомості 1908. № 24. С. 348–349. 8. Волинські єпархіальні відомості 1916. № 37. С. 259. 9. Державний архів Волинської області. (далі –ДАВО). Ф.393. Оп. 2. Арк. 8 10. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5. Спр. 251. Арк. 9. 11. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5. Спр. 256. Арк. 112. 12. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5. Спр. 250. Арк. 9 13. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5. Спр. 254. Арк. 21. 14. ДАВО. Ф. 35.Оп. 5.Спр. 263. Арк. 108. 15. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5. Спр. 261. Арк.104. 16. ДАВО. Ф. 35. Оп. 5.Спр. 208.Арк. 65. 17. ДАВО. Ф. 35. Оп.5. Спр. 374. Арк. 220. 18. ДАВО. Ф. 36. Оп. 13а. Спр. 482. Арк. 84. 19. ДАВО. Ф. 54. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 1 зв. 20. ДАВО. Ф. 361. Оп.1. Спр. 1134. Арк.8. 21. ДАВО. Ф. 461. Оп.1. Спр.14а. Ст.12. 22. Державний архів Житомирської області (далі – ДАЖО). Ф.1. Оп.1. Спр. 43. Арк.3. 23. ДАЖО. Ф. Р-5013. Оп. 2. Спр. 1833. Арк. 127,134. 24. Державний архів Тернопільської області (далі ДАТО). Ф.148. Оп.8. Спр. 141. Арк. 84. 25. ДАТО. Ф. 148. Оп. 8. Спр. 141. Арк. 84 зв. 26. ДАТО. Ф.148. Оп. 8. Спр.257. Арк. 94. 27. ДАТО. Ф. 148. Оп.1. Спр. 407. Арк. 3,3зв. 28. ДАТО. Ф. 148. Оп. Спр. 407. Арк.15. 29. ДАТО. Ф. 148. Оп. 8. Спр. 811.Арк.14зв. 30. ДАТО. Ф. 148. Оп. 8. Спр. 811. Арк. 3,3зв 31. ДАТО. Ф. 148. Оп. 8. Спр.811. Арк. 17зв. 32. Жванко Л. Біженство першої світової війни в Україні. Документи і матеріали (1914–1918рр.). Харків ХНАМГ, 2010. С.164–165. 33. Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 2. Почаев. 1888. С. 438–440. 34. Центральний державний історичний архів Києва (далі – ЦДІАК). Ф. 26. Оп. 1. Арк. 42зв.– 423. 35. Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Т. 5.Wrocław. S.112.147 Історія Свято-Михайлівського храму села Несвіч (до 250-ліття від заснування) References: 1. Borshchevych V. (2004). Volynskyi pomianyk [Volyn monument]. Rivne [in Ukrainian]. 2. Volynski yeparkhialni vidomosti 1886. № 20. S.554. 3. Volynski yeparkhialni vidomosti. 1896. № 7. S. 280–281. 4. Volynski yeparkhialni vidomosti 1891. №12. S. 246. 5. Volynski yeparkhialni vidomosti 1900. № 27. S. 627–628. 6. Volynski yeparkhialni vidomosti, 1906. № 9–10. S. 157–158. 7. Volynski yeparkhialni vidomosti 1908. № 24. S. 348–349. 8. Volynski yeparkhialni vidomosti 1916. № 37. S. 259. 9. Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti. (dali –DAVO). F.393. Op. 2. Ark. 8 10. DAVO. F. 35. Op. 5. Spr. 251. Ark. 9. 11. DAVO. F. 35. Op. 5. Spr. 256. Ark. 112. 12. DAVO. F. 35. Op. 5. Spr. 250. Ark. 9 13. DAVO. F. 35. Op. 5. Spr. 254. Ark. 21. 14. DAVO. F. 35.Op. 5.Spr. 263. Ark. 108. 15. DAVO. F. 35. Op. 5. Spr. 261. Ark.104. 16. DAVO. F. 35. Op. 5.Spr. 208.Ark. 65. 17. DAVO. F. 35. Op.5. Spr. 374. Ark. 220. 18. DAVO. F. 36. Op. 13a. Spr. 482. Ark. 84. 19. DAVO. F. 54. Op. 1. Spr. 21. Ark. 1 zv. 20. DAVO. F. 361. Op.1. Spr. 1134. Ark.8. 21. DAVO. F. 461. Op.1. Spr.14a. St.12. 22. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti (dali – DAZhO). F.1. Op.1. Spr. 43. Ark.3. 23. DAZhO. F. R-5013. Op. 2. Spr. 1833. Ark. 127,134. 24. Derzhavnyi arkhiv Ternopilskoi oblasti (dali DATO). F.148. Op.8. Spr. 141. Ark. 84. 25. DATO. F. 148. Op. 8. Spr. 141. Ark. 84 zv. 26. DATO. F.148. Op. 8. Spr.257. Ark. 94. 27. DATO. F. 148. Op.1. Spr. 407. Ark. 3,3zv. 28. DATO. F. 148. Op. Spr. 407. Ark.15. 29. DATO. F. 148. Op. 8. Spr. 811.Ark.14zv. 30. DATO. F. 148. Op. 8. Spr. 811. Ark. 3,3zv 31. DATO. F. 148. Op. 8. Spr.811. Ark. 17zv. 32. Zhvanko L. (2010). Bizhenstvo pershoi svitovoi viiny v Ukraini. Dokumenty i materialy (1914–1918rr.) [Refugees of the First World War in Ukraine. Documents and materials (1914–1918)]. Kharkiv KhNAMH [in Ukrainian]. 33. Teodorovych N. (1888). Ystoryko-statystycheskoe opysanye tserkvei y prykhodov Volыnskoi eparkhyy [Historical and statistical description of churches and parishes of the Volyn diocese]. T. 2. Pochaev [in Russian]. 34. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Kyieva (dali –TsDIAK). F. 26. Op. 1. Ark. 42zv.– 423. 35. Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. T. 5.Wrocław. S.112148 |
13 листопада 2023
|
| Закрити |
